Багато років представники московського патріархату нищили старожитності в Києво-Печерській лаврі, дісталося від них архітектурним пам’яткам, печерам – у які провалювалися палі, що набивалися для зведення самовільних будівель без передбачених законом розкопок. Нарешті цьому покладений край. Але не все гаразд з московськими церковниками й на Чернігівщині. Передусім мова йде про Густинський монастир під Прилуками.
Історичні документи свідчать, що православна обитель на острові під назвою Густиня, що омивається річкою Удай, була заснована у 1600 р. ієромонахами Іосафом та Афанасієм, що прийшли з Афону.
Наразі ансамбль споруд обителі входить до переліку пам’яток архітектури національного значення.
На початках відродження української державності будівлі монастиря були відреставровані за науково опрацьованим проектом архітектора В. Косьяненка, за державний кошт.
А незабаром там поселилися чорниці від московського патріархату. Вони підлаштували споруди і територію під власні забаганки. Скрізь таблички російською. Самовільно набудували нових споруд (зі слів начальниці департаменту культури Чернігівської ОДА, територія монастиря не є пам’яткою археології, а отже немає порушень!!!) Збили в храмі старовинні розписи й зафарбували її своїм малярством. Але піком зневажливого ставлення до української культурної спадщини стали їхні архітектурні «покращення» давніх храмів.
Як давно вже помітили історики архітектури, недолугі ремонти сильніше нищать пам’ятки, аніж невблаганний час. Що ж утнули московитські посіпаки? Давні церкви вони скрізь вкрили шарами теплоізоляції (для чого це робити в спорудах зі стінами метрової товщини), і щоб не заморочуватися, збили майже весь цегляний декор – фігурні наличники, карнизи, а замість цього поприбивали цвяхами дерев’яні його імітації.
Також у стінах церков пробиті дірки для проведення опалення (а як це відгукнеться на міцності давніх споруд?). І все це зроблено без належної документації і дозволів, які для пам’яток національного значення має надавати головний орган охорони культурної спадщини при Міністерстві культури.
Цікаво, що до цього часу ніхто не провів обстеження стану будівель монастиря, не склав актів про руйнації, не взяв на облік його територію як пам’ятку археології (наскільки відомо, там є ще й старожитності І тис. н.е.) та не виселив із Густині громаду московських чорниць.