Поки правоохоронна система звітує про реформи, у Новозаводському районному суді м. Чернігова розігрується сценарій, від якого холоне кров. Це історія про те, як державне обвинувачення стає на бік вбивці, ігноруючи свідків, докази та елементарну людську мораль. У центрі скандалу — справа № 751/2053/25, де фігурує родинна династія насильства та «прокурорська сліпота».
Спадковість зла: трагедія на Текстильників
Все почалося в квартирі № 56 будинку № 15 по вулиці Текстильників. Це місце стало фатальним для двох чоловіків. Перший злочин, за свідченнями очевидців, скоїла мати нинішньої підсудної. Жертвою став військовий льотчик Михайло Жабинський, іменем якого названо одну з вулиць Чернігова. Тоді жінці вдалося уникнути реального терміну, ба більше — вона стала власницею частини квартири вбитого та цинічно користувалася його пільгами. Минуло кілька років, і сценарій повторився з жахливою точністю. 17 грудня 2024 року естафету насильства перейняла донька — Прядко Ярина Вікторівна, 1984 р.н. Перебуваючи у стані важкого алкогольного сп’яніння, вона завдала смертельного удару ножем у живіт своєму співмешканцю — Грицаю В. М. (1975 р.н.).
Жертва, яка не могла захиститися
Потерпілий, Василь Грицай, був інвалідом з дитинства. Люди, які знали його особисто, описують його як надзвичайно м’яку, ввічливу та неконфліктну людину, яка взагалі не вживала спиртного. Через фізичні вади він ледь тримався на ногах. Проте сьогодні в суді намагаються “зліпити” з нього агресора. Основний свідок захисту, Ковбаса Людмила (спадкоємниця майна другої черги), просуває версію про «самооборону» та «домашнє насильство». Мовляв, кволий інвалід «душив за шию» здорову жінку, і в неї «не було виходу», окрім як вбити. Це абсурдне твердження повністю суперечить фізичним можливостям загиблого, але воно дивним чином влаштовує сторону обвинувачення.
Василь Грицай
Прокурорський саботаж: справа імені Рубіса
Головне питання в цій справі: чому прокурор Чернігівської окружної прокуратури Рубіс М.О. систематично відмовляє у залученні свідків, які знають правду про спосіб життя Прядко Я.В. та її ставлення до загиблого? Свідки заявляють: Ярина систематично била Василя, силоміць намагалася вливати йому в рот алкоголь та відбирала гроші. Проте ці факти не потрапляють до матеріалів справи. Прокурор Рубіс фактично самоусунувся від підтримки законного державного обвинувачення, що призвело до винесення надм’якого вироку від 24.06.2025 — лише 5 років позбавлення волі (із застосуванням ст. 69 КК України). Але захисту Прядко і цього замало. Тепер через апеляцію вони вимагають звільнити вбивцю від покарання з іспитовим строком на 3 роки (ст. 75 КК). Якщо це станеться, людина, що забрала життя, вийде на волю прямо з зали суду.
Вбивця Ярина Прядко
Зникла донька та майновий інтерес
Поки суд та прокуратура «грають у футбол» зі свідками, без уваги залишилася законна спадкоємиця першої черги — донька вбитого, Грицай Анна Вікторівна (2000 р.н.). Дівчина навіть не знає про смерть батька! Слідство «не змогло» її знайти, хоча відомо, що вона проживала у Прилуках, а згодом переїхала на Черкащину. Така «неповороткість» правоохоронців має чітке пояснення: у вбитого залишилася квартира та кімната в гуртожитку. За відсутності законної доньки майно може відійти свідкам, які зараз так завзято обмовляють покійного в суді. Ця справа вже вийшла за межі приватного конфлікту. Це маркер того, чи працює в Україні закон, чи його можна купити разом із прихильністю прокурора. Друзі та знайомі вбитого інваліда вимагають відсторонення прокурора Рубіса М.О. від провадження через неналежне виконання обов’язків. Серед вимог – розшукати потерпілу Грицай Анну Вікторівну та залучити її до процесу. Допитати реальних свідків, яких прокуратура намагається залишити за бортом правосуддя. Провести перевірку дій суддів Новозаводського районного суду, які виносять вироки на підставі вигаданих історій про «агресивних інвалідів». Ми не дамо цій справі «засохнути» в архівах. Прізвища тих, хто сьогодні зраджує правосуддя, закарбовані в історії міста. Справедливість буде відновлена.